Он в бедной семье появился на свет.
И хуже того — был рожден в оккупации.
Но Бог сделал так, чтоб спасения свет
Принес представитель страдающей нации.
Он был Иудеем, но с буквы большой,
Сын Божий явился как сын человеческий,
С отзывчивым сердцем и чистой душой,
Как каждый из нас был задуман от вечности.
Чудовищно- мало Он жил земле,
Прошел через черную тучу предательства,
Молясь о врагах, что коснели во зле,
Но уст не открыл Он в ответ на ругательства.
Кормивший голодных, лечивший больных,
Он в руки врага был передан собратьями…
Прощал и любил… И чего Он достиг?
Побои, насмешки, а после распятие…
Воскрес Искупитель ! у смерти нет сил,
Чтоб душу связать столь высокого качества.
Воскрес Он, чтоб верных поднять из могил,
И силы им дать при любых обстоятельствах.
Пусть адские силы победу трубят,
Беснуются в злобе бессильной неистово.
Спаситель Воскрес! Сражены смерть и ад.
Дни лжи сочтены, и взойдет Солнце истины
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
