Спішу усім єством до мами,
До тата рідного спішу.
Пригадую, що дуже рано
Залишила хатину ту,
Де мене вчили говорити,
Та тільки правду, щиро,
Добро робити завжди вчили,
Приймати усіх з миром.
Де мама вперше рученята
Мені, маленькій склала,
І на колінах, разом з татом
Ми Бога прославляли...
Років багато вже сплило,
Не все вже пам’ятаю ,
Та кожен день життя мого
Господь благословляє.
Софія Прокопчук,
Рівне Україна
Працюю вихователем у Рівненському навчально-реабілітаційному центрі"Особлива дитина". Вчитель недільної школи церкви "Світанкова зоря" міста Рівне. e-mail автора:sophija_@ukr.net
Прочитано 3904 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Воистину, благословенное будущее детей в устах родителей.
Да продлит Господь дни Ваших родителей, Софья, на земле, да укрепит Всесильный их здоровье и наполнит силой Духа и бодростью их земное бытие.
Да будет благость и милость Божья покровом Вам и служению вашему, наша дорогая сестра София. Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь. Комментарий автора: Хай Бог благословить Вас! Дякую!!!
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
